Емоційна
підтримка дітей під час війни
Ми
звикаємо до нової реальності, вчимося жити в нових умовах. Стадія «шоку»
поступово проходить. Ми всі уже знаємо, що робити у випадку оголошення
повітряної тривоги. У кожного з нас зібрана базова валізка/наплічник/сумка, яку
ми беремо із собою переміщаючись в укриття. Але все одно ми живемо в умовах
постійного емоційного навантаження, стресу. Тому турбота про емоційний та
моральний стан дітей — одне з основних
завдань батьків.
● Мінімізуйте перегляд новин з дитиною
В
ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити
дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж. Однак
повністю ізолювати від актуальної інформації дітей ми, звичайно, не зможемо.
Але це і не потрібно. Але інформація має бути відповідно віку дітей. На
запитання дітей треба давати відповіді, не уникаючи їх.
●
Говоріть з дитиною. Багато.
Постійно.
Це
прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути
максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно
впевнені і у що вірите самі. У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть
звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей
розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття.
Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати
питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.
●
Діти потребують тактильності.
Іншими
словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше. Це правило актуальне в
будь-якій час і вік дитини. Але, звичайно, дитина може не хотіти в якийсь
момент тактильного контакту. І це нормально, потрібно поважати бажання дочки
або сина.
●
Не соромтеся говорити зі своєю
дитиною про власні почуття та емоції.
Ви
живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх — це нормально. Ви
можете бути втомленими, засмученими, чогось боятися.
●
Не втомлюйтеся повторювати дитині,
що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.
Намагайтеся
бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку (у
випадках, коли доводиться бути окремо).
●
Не ігноруйте можливості створити
символічні ритуали перед сном.
Це
може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми зі
старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок,
обійми та погладжування.
●
Дозволяйте дітям знімати напругу в
конструктивний спосіб.
Це
можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:
✔
можна рвати або зминати папір;
✔
гра в «паперові» сніжки;
✔
малювання олівцями і фарбами;
✔
можна «боксувати» м’яку подушку;
✔
запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати
закричати, але без голосу (гучності);
✔
«стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але
лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
✔
ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та
піском.
●
Піклуйтесь про
себе!
Підтримка,
яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для
них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у
вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви
можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.
Як допомогти дитині навчатися, коли
навколо війна?
1.
Організуйте простір
вдома.
Будь-яке заняття починайте з прибирання на столі та облаштування
робочого місця. Наведення порядку допомагає зробити місце «своїм», знизити
рівень тривоги та зробити простір безпечнішим. Ідеально, якщо робоче місце буде
знаходитися в кімнаті школяра так, щоб ніхто з домашніх не заважав йому під час
онлайн уроків. Але не кожна сім’я може це зробити, тому намагайтесь просто не
заважати, коли учень зайнятий. Для цього можна придбати гарнітуру, комп’ютер
або ноутбук, окремий стіл для школяра, де будуть розташовані тільки його
підручники, зошити і все необхідне приладдя, високошвидкісний інтернет,
комфортний стілець під комп’ютерний стіл з регулюванням висоти і спинки. Також
подбайте про освітлення, правильну висоту столу. Освітлення в ідеалі має бути
природним, тобто стіл краще ставити біля вікна. Але якщо такої можливості
немає, то освітлювальний прибор треба розміщувати зліва для дітей, які пишуть
правою рукою і справа – для тих, хто лівою.
Екран монітора має бути виставлений так, щоб погляд дитини був
направлений в верхню третину комп’ютера. Якщо монітор буде розташований низько,
то доведеться постійно нахиляти голову і псувати поставу.
Якщо дитина займається за ноутбуком, варто придбати підставку.
Крісло має бути з підлокітниками, щоб у дитини не звисали лікті.
Тому не можна довго сидіти на табуретці чи стільці зі спинкою. Можна
використати валик для спини. Для якісної підтримки хребців варто заповнити
простір між спиною і стільцем.
Ноги не повинні звисати або ледь торкатися підлоги. Стопи повинні
стояти прямо для того, щоб здійснювати рівне положення спини. Для цього теж
можна використати підставку.
2.
Зі школярами початкових класів краще дорослим
бути поряд, якщо діти про це просять. Не втручатися, а просто підтримувати
самою присутністю. Школярам підліткового віку важливо «відділитися», тому
забезпечте їм окремий простір. Заходити до кімнати дитини без стуку і брати
особисті речі не можна.
3.
Розробіть ритуали.
●
Під час уроку не лежимо у ліжку. Горизонтальне
положення розслабляє, а вертикальне налаштовує на активну ментальну роботу.
Ліжко тільки для сну.
●
На столі завжди має бути пляшка води.
●
Щогодини робимо паузу для фізичної активності.
Мозку для навчання необхідний рух. Він сприяє виробленню дофаміну, який не
тільки піднімає настрій, а й активізує гіпокамп і стимулює концентрацію уваги.
У школі є перерви, уроки фізкультури, відвідування їдальні. Усе це змушує
підтримувати баланс сидячої роботи і рухової активності.
4.
Правильний розпорядок дня. Достатній сон – 9-10
годин. Обов’язково в графіку має бути місце для рухливих ігор, прогулянки,
спілкування з друзями.
5.
Розвиваймо концентрацію. Деякі діти фокусуються
на завданнях рухаючись. Їм важливо погойдуватися, похитувати ногою або крутити
в руках якісь предмети. Не забороняйте їм концентруватися.
6.
Забезпечуймо підтримкою. Сучасні діти більш
вмотивовано вивчають те, в чому бачать доцільність і можуть отримати результат.
Тому варто переглянути свої вимоги до успішності. Мотивація до навчання
знижується, якщо нас більше критикують, ніж підтримують. На 1 критичне
зауваження бажано говорити мінімум 3 підбадьорливих. Тож мотивуйте дитину своєю
похвалою.
7.
Власний приклад. Батьки – стабільна опора для
дітей. Тому зараз доводиться працювати не лише над створенням комфортних умов
для навчання дитини, але й над стабільністю свого емоційного стану. Не варто
вимагати від себе надто багато. Будьте уважними до власних потреб, не соромтеся
просити про допомогу.
